Необхідність використання інформаційного підходу до контролю якості продукції. Основне завдання формування планів контролю — раціональне виділення з безлічі можливих вибіркових характеристик двох підмножин. Якщо вибіркова характеристика, що спостерігалася, потрапляє в одну з них, то приймається рішення про їх відповідність, якщо в іншу (критична область). Завдання ризиків А і Р (ризиків виробника і замовника) однозначно визначає критичну область, і навпаки. Відповідний вибір критичної області дозволяє зробити як завгодно малим або а, або р. Але при обмеженому і фіксованому обсязі вибірки не можна одночасно зробити як завгодно малими і а і р.
Найважливіша особливість рекомендацій при виборі планів контролю (яка знайшла своє відображення і в нормативних документах) полягає в тому, що використовуються не величини ризиків виробника і замовника (умовні ймовірності помилки першого і другого роду), а дещо інші величини: а” і р”. Якщо р_—допустимий рівень надійності, то величина Р” = Р {и±/р = р) = Ртах являє собою максимальне значення небезпеки, що існує для замовника при даному плані контролю. Аналогічно ризик виробника буде максимальним в тих випадках, коли р практично збігається з р (однак більше останнього), тобто {и = р}. Величини не є незалежними, вони визначають тільки одну точку оперативної характеристики.
При малій величині максимального ризику замовника максимальний ризик виробника буде великий, тобто близький до одиниці. З цих причин при формуванні планів контролю прийнято вважати, що виробник для успішної здачі продукції забезпечує деякий «запас надійності» щодо заданого допустимого рівня надійності р і пред’являє вироби з параметром надійності р0 не нижче деякого чисельного значення: (величина р0 встановлюється завданням величини.
Плани контрольних випробувань на надійність будь-яким з відомих методів однозначно визначаються завданням величин. Якщо ці величини задані, то контрольні випробування за відповідним методом плануються згідно з відомими критеріями Неймана-Пірсона, Вальда і т. д. (за «оптимальними» процедурами). Зазвичай при виборі критерію враховується обсяг вибірки (середній обсяг), тривалість випробувань у часі, трудомісткість їх організації та проведення і т. д. Однак у всіх випадках планування вважається оптимальним при встановленому критерії оптимізації.
В залежності від прийнятого набору вихідних даних результати оптимального (у відміченому сенсі) планування випробувань будуть істотно різні (навіть в рамках одного методу). Наприклад, обсяги «оптимальних» вибірок можуть відрізнятися в десятки разів.
Практика показує, що прийняті значення модифікованих ризиків встановлюються в діапазоні 0,1—0,5, а к — 1,3—20 (умовний «запас надійності»).
Рекомендації щодо правила вибору значень цих величин вельми різноманітні, наприклад, у вітчизняних нормативних документах зазвичай приймають 3,0, а в зарубіжних —7. Тому є значні резерви (можливості) подальшого вдосконалення методів формування оптимальних планів контролю шляхом раціонального вибору вихідних даних. При формуванні планів контролю істотні переваги в порівнянні з традиційними методами дає використання методів, заснованих на інформаційному підході. Використання критерію корисності інформації (КПІ) особливо ефективно при формуванні планів контролю надійності високонадійних виробів.
Информация представлена
Коментарі