Контроль качества продукции с использованием информационных критериев

Необхідність використання інформаційного підходу до контролю якості продукції. Основне завдання формування планів контролю — раціональне виділення з безлічі можливих вибіркових характеристик двох підмножин. Якщо вибіркова характеристика, що спостерігалася, потрапляє в одну з них, то приймається рішення про їх відповідність, якщо в іншу (критична область). Завдання ризиків А і Р (ризиків виробника і замовника) однозначно визначає критичну область, і навпаки. Відповідний вибір критичної області дозволяє зробити як завгодно малим або а, або р. Але при обмеженому і фіксованому обсязі вибірки не можна одночасно зробити як завгодно малими і а і р.

Найважливіша особливість рекомендацій при виборі планів контролю (яка знайшла своє відображення і в нормативних документах) полягає в тому, що використовуються не величини ризиків виробника і замовника (умовні ймовірності помилки першого і другого роду), а дещо інші величини: а” і р”. Якщо р_—допустимий рівень надійності, то величина Р” = Р {и±/р = р) = Ртах являє собою максимальне значення небезпеки, що існує для замовника при даному плані контролю. Аналогічно ризик виробника буде максимальним в тих випадках, коли р практично збігається з р (однак більше останнього), тобто {и = р}. Величини не є незалежними, вони визначають тільки одну точку оперативної характеристики.

При малій величині максимального ризику замовника максимальний ризик виробника буде великий, тобто близький до одиниці. З цих причин при формуванні планів контролю прийнято вважати, що виробник для успішної здачі продукції забезпечує деякий «запас надійності» щодо заданого допустимого рівня надійності р і пред’являє вироби з параметром надійності р0 не нижче деякого чисельного значення: (величина р0 встановлюється завданням величини.

Плани контрольних випробувань на надійність будь-яким з відомих методів однозначно визначаються завданням величин. Якщо ці величини задані, то контрольні випробування за відповідним методом плануються згідно з відомими критеріями Неймана-Пірсона, Вальда і т. д. (за «оптимальними» процедурами). Зазвичай при виборі критерію враховується обсяг вибірки (середній обсяг), тривалість випробувань у часі, трудомісткість їх організації та проведення і т. д. Однак у всіх випадках планування вважається оптимальним при встановленому критерії оптимізації.

В залежності від прийнятого набору вихідних даних результати оптимального (у відміченому сенсі) планування випробувань будуть істотно різні (навіть в рамках одного методу). Наприклад, обсяги «оптимальних» вибірок можуть відрізнятися в десятки разів.

Практика показує, що прийняті значення модифікованих ризиків встановлюються в діапазоні 0,1—0,5, а к — 1,3—20 (умовний «запас надійності»).

Рекомендації щодо правила вибору значень цих величин вельми різноманітні, наприклад, у вітчизняних нормативних документах зазвичай приймають 3,0, а в зарубіжних —7. Тому є значні резерви (можливості) подальшого вдосконалення методів формування оптимальних планів контролю шляхом раціонального вибору вихідних даних. При формуванні планів контролю істотні переваги в порівнянні з традиційними методами дає використання методів, заснованих на інформаційному підході. Використання критерію корисності інформації (КПІ) особливо ефективно при формуванні планів контролю надійності високонадійних виробів.

Информация представлена 

Коментарі

Залишити відповідь

Увійти

Зареєструватися

Скинути пароль

Будь ласка, введіть ваше ім'я користувача або ел. адресу, ви отримаєте лист з посиланням для скидання пароля.