Дренажні системи застосовуються для захисту будівель від впливу ґрунтових вод. Вартість їх встановлення досить велика, проте, беручи до уваги, питому вагу фінансових витрат на прокладання дренажу, у повній вартості проєкту, встановлення себе виправдовує. Закладання дренажної системи перед будівництвом фундаменту дозволяє уникнути передчасного його руйнування за рахунок зняття зайвого тиску ґрунту при промерзанні, забезпечує захист від появи грибка та плісняви. Для правильного встановлення дренажної системи необхідний виклик геодезиста, який зробить топографічну зйомку ділянки, складе детальний план місцевості, визначить рівень залягання ґрунтових вод.
Далі фахівець – гідролог робить проєкт дренажної системи, виконує пробне буріння. У поняття дренажної системи входить розгалужена мережа дренажних труб, що мають отвори для збору води з ділянки та направляють її в дренажний колодязь, розташований в найнижчому рівні ділянки. Дренажний колодязь може бути з системою накопичення води, і тоді, зібрана волога може бути використана для поливу та зрошення, або без накопичення.
Дренажні труби бувають азбоцементними, керамічними або пластмасовими, з діаметром 50-200 мм. Азбоцементні та керамічні труби незручні через свою громіздкість, крихкість, необхідність робити в них пропили, тому в будівництві сучасних дренажних систем практично не використовуються. Для запобігання внутрішньої поверхні труби від замулювання на них наноситься спеціальна фільтруюча оболонка з геотекстилю – геоткань з полімерних ниток, який, пропускаючи всередину дренажної труби воду, перешкоджає потраплянню в неї піску та частинок ґрунту. Ціна на дренажні труби залежить від робочого діаметра, наявності в них покриття з геотекстилю та його типу.
Дренажні системи можуть бути трьох типів, в залежності від способу виконання – відкриті, закриті та засипні. Відкриті системи – найпростіший вид дренажу, не вимагає укладання труб, застосовується зазвичай на садових ділянках, вода виводиться в загальну стічну канаву. Являє собою канаву, глибиною 60-70 см і шириною 50 см. При закритому виконанні дренажної системи, в канаву, вириту під невеликим ухилом, на подушку з піску укладають дренажні труби і засипають сумішшю піску з щебенем. Дно канави утрамбовується і вирівнюється. Ухил труби залежить від типу ґрунту, зазвичай становить 2-10 мм на 1 погонний метр. Обсипку водопроникними матеріалами виконують пошарово. Перший шар – щебінь з розміром частинок до 16 мм. Другий шар – пісок, з розмірами частинок 0,5-1 мм. Для розділення шарів між ними укладають полотно геотекстилю. Загальна товщина обсипки досягає 10-30 см, в залежності від водопроникності ґрунту, на неї укладають знятий раніше шар дерну.
Для забезпечення профілактичного промивання дренажної системи, в місцях вигину труб встановлюють інспекційні колодязі. Промивання проводять струменем води під тиском, для нормального функціонування зазвичай достатньо робити промивку раз в п’ять років. При розташуванні садової ділянки в низині, з низьким заляганням ґрунтових вод, для усунення надлишків вологи з ґрунту необхідне облаштування дренажних систем. Зв’язувати між собою дренажні системи саду і фундаменту не можна, оскільки вони вимагають прокладання на різних глибинах, у зв’язку з виконанням різних завдань. Для них зазвичай застосовують спрощену систему укладання, для наповнення намагаються не застосовувати бетонну і цегляну крихту, що зазвичай залишається від будівельних робіт, оскільки хімічний склад бетону погано впливає на ріст і розвиток рослин, ущільнюється з часом, знижуючи дренажні властивості системи.
Коментарі