Новітній етап розвитку українського суспільства пов’язаний з реформуванням національної правової системи в цілому та окремих правових інститутів зокрема. Зараз існує потреба в науковому аналізі низки проблем, серед яких значне місце займають питання становлення і функціонування іпотеки в Україні.
Іпотека – правовий інститут, що застосовується у всіх правових системах як важливий інструмент ефективного розподілу власності, надійний засіб захисту інтересів кредиторів. Заставні операції з нерухомим майном поширені у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою і Україна не повинна бути винятком. З набуттям Україною незалежності та проголошенням права приватної власності проблема іпотеки набуває все більшої актуальності.
Інститут іпотеки в Україні не є новим. Але, оскільки іпотека протягом тривалого радянського періоду в Україні не використовувалася, відсутній позитивний досвід її широкого застосування. Україна в цьому плані значно відстала від інших розвинених країн.
Описуючи основні проблеми іпотечних відносин в Україні, можна виділити наступні:
– недосконалість правової бази;
– проблеми наповнення і функціонування новоствореного Державного реєстру прав на нерухоме майно;
– малоефективна, непередбачувана, затратна для кредитодателя процедура стягнення предмета іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса;
– повна відсутність законодавчих положень про функціонування вторинного ринку іпотеки та цінних паперів;
– відсутність можливості оформлення іпотеки під заставу землі сільськогосподарського призначення.
Іпотека в Україні давно сформувалася як окремий правовий інститут. Іпотека – це самостійний вид забезпечення виконання зобов’язання, оскільки згідно закону об ипотеке встановлено, що іпотекою називається вид забезпечення виконання певних зобов’язань нерухомим майном. А згідно Цивільного кодексу України встановлено, що іпотека – це вид застави. Тому доцільним буде питання про виділення іпотеки як способу виконання зобов’язання в окремий розділ Цивільного кодексу України.
Важливим питанням, що потребує вирішення є неможливість в даний час реалізувати право надання під заставу землі сільськогосподарського призначення. Це обумовлено тим, що на сьогодні ринок земель сільськогосподарського призначення не функціонує. Застава землі під отриманий кредит повинен передбачити можливість її відчуження шляхом продажу земельної ділянки в разі невиконання зобов’язання за кредитним договором.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що рішення найбільш актуальних проблем правового регулювання іпотечних відносин в Україні безпосередньо пов’язане з універсалізацією законодавчої бази. Зараз інститут іпотеки знаходиться на етапі становлення, розвитку і застосування на практиці, цей етап характеризується недоліками, прогалинами, неузгодженістю як в теорії так і на практиці, що вимагає всебічної уваги, наукового вивчення та вдосконалення законодавства.
Коментарі