Переріз сталевої смуги для заземлення

Використання електрики вимагає дотримання певних правил техніки безпеки. Інакше вона може становити небезпеку для життя людей і тварин.

Тому були розроблені правила монтажу енергосистем, які дозволяють знизити ризик під час їх експлуатації. Відповідно до них винайдені спеціальні конструктивні елементи, які дозволяють у разі аварії або поломки обладнання перенаправити електричний струм в землю. Їх називають контуром заземлення. Для виготовлення заземлювача використовують полосу металлическую і арматурні прутки. А у випадку з висотним будівництвом, іноді палі будови. У більшості випадків він складається з двох частин: внутрішньої і зовнішньої.

Внутрішній контур заземлення

Монтується всередині будівлі. Вкрай важливо приділити його розрахунку і установці достатньо уваги і залучити високо кваліфікованих фахівців. Це необхідно, адже в разі неправильної роботи системи заземлення хтось може постраждати або навіть загинути. А вихід з ладу дорогого обладнання може зупинити важливе виробництво.

При виборі головної заземлювальної шини враховують матеріал, з якого вона виготовлена і її поперечний переріз. Найчастіше використовують мідну або сталеву смугу. У цьому питанні сталь володіє однією перевагою – економічністю, що особливо актуально при великому будівництві. Сучасні вимоги до систем вирівнювання потенціалів зобов’язують використовувати оцинковані або обміднені сталеві смуги.

Поперечний переріз встановлюють виходячи з умови: площа поперечного перерізу шини не повинна бути меншою, ніж у нейтрального дроту ввідного кабелю. Після визначення мінімальної величини, вибирають профіль зі стандартних, округляючи значення в більшу сторону.

Зовнішній варіант заземлювача

Якщо заземлювач спроектований погано і коефіцієнти заземлювачів малі, то ви просто закопуєте залізо в землю, яке не буде працювати. Тому важливо розрахувати крокову напругу і напругу дотику.

Такий захист встановлюється зовні будівлі. Найчастіше по периметру, вздовж фундаменту. Також, найчастіше використовується контур заземлення у вигляді трикутника, де відстань між забитими електродами дорівнює довжині самих стрижнів.

Його обов’язково закопують на глибину не менше 70 сантиметрів від поверхні. Після чого ретельно присипають ґрунтом, а після щебенем або будівельним сміттям. Він виготовляється з оцинкованих сталевих смуг, які надійно фіксуються в місцях з’єднання спеціальними кріпленнями.

При розрахунках враховують:

1. Потужність системи, що заземлюється.
2. Склад ґрунту в який встановлюють. Система вирівнювання потенціалів ефективніше працює в глинистих або торф’яних ґрунтових покривах. Для зменшення опору в ґрунт додають водний сольовий розчин.
3. Протяжність внутрішнього контуру.

Беручи до уваги все це вибирають оптимальний переріз шини з наявних в наявності, округляючи отримані величини до більших значень.

Електроенергія стала невід’ємною частиною нашого життя. Завдяки їй в наших будинках світло і затишно. Вона є джерелом живлення для багатьох корисних побутових приладів і гаджетів. Тому, щоб захистити обладнання потрібні правильні розрахунки за формулами фахівцями. Який метал вибрати для заземлення? Всі сталеві елементи добре проводять струм, це означає що не має особливого значення яке залізо брати. Але враховуючи корозійний вплив краще вибирати оцинковане покриття.